Так прикро знати, що все закінчилось.
Між нами стало непорозуміння.
Я ляпнув дурницю, ти розлютилась –
Твоє незнання, моє невміння...
Не стану зразком смиренної святості –
В голі стіни вбиваю руки.
Я скаженію від твоєї затятості,
Я божеволію від розлуки.
Лягаю пізно, зриваюсь рано,
Ходжу весь день хиткою ходою.
Мені без тебе дуже погано,
Я дуже хочу бути з тобою!
Щодня латаю на серці рану,
Щоночі б’юся в обіймах бою.
Мені без тебе дійсно погано,
Я дійсно хочу бути з тобою!
Десятий раз набираю номер,
Десятий раз відміняю виклик.
Були ми разом, було нам добре,
Та ми своє "добре" псувати звикли.
Хоч нам із тобою вистачить мудрості
Не увійти у проценти смертності,
Та ми страждаємо від власної тупості,
Та ми вмираємо від власної впертості.
Лягаю пізно, зриваюсь рано,
Ходжу весь день хиткою ходою.
Мені без тебе дуже погано,
Я дуже хочу бути з тобою!
Щодня латаю на серці рану,
Щоночі б’юся в обіймах бою.
Мені без тебе дійсно погано,
Я дійсно хочу бути з тобою!
Не подзвоню. Не підійду.
Стоятиму осторонь, дивитимусь на тебе –
Собі на біль, собі на біду...
А ти й не поглянеш... Ну й не треба!
Лягаю пізно, зриваюсь рано,
Ходжу весь день хиткою ходою.
Мені без тебе дуже погано,
Я дуже хочу бути з тобою!
Щодня латаю на серці рану,
Щоночі б’юся в обіймах бою.
Мені без тебе дійсно погано,
Я дійсно хочу бути з тобою!